- Дідусю, дідусю! - маленька дитяча ручка легенько штурхала в плече. Дідусь потрусив головою, ніби відганяючи якийсь образ і подивився на онучку.
- Ти бабусю згадуєш? – поцікавилася малеча. Русяве волосся, великі карі очі, трошки ластовиння на носі – для свого віку вона була дуже розумна. Дідусь любив свою єдину онуку за те, що вона усе помічає і розуміє, за те, що з нею просто цікаво.
- Так… не зовсім, - Дідусь закряхтів, коли спробував випростатися у кріслі. – Мені звісточку від неї передали.
- Вона не повернеться? Я так скучила…
- Ні. Не повернеться.
- А я так хочу її побачити.
- Колись через багато, багато років ви зустрінетеся. Так мені сказали.
- А хто?
( Казки самотності )

Дєлать нєчєго, продовжую дразнитися їдлом. Забув сказати, що крім цікавих смаків, я ще дуже люблю гарну яскраву їжу. Грєчка з катлєтою теж смачні, канєшно, але вони грусні. Ви подивіться як вони виглядають на тарілці і зрозумієте. Майже одного кольору, така собі бєзісходность у їжі.
А кольорова їжа навпаки наганяє апєтіт. Власне тому люблю овочеві салати і різні рагу.
Люблю спеціально розмалювати їжу. Можу спеціями, можу овочами-фруктами. Навіть соєвий соус може додати кольору. Так от. Це я вчора готував собі обід на сьогодні. Традиційно ніякого рецепту. Тількі фоточькі. Як всігда на моб, тому не красіво.
( Розмальовую обід - забарвляюся. )

Доброго дня, любі друзі. Ставте перед собою тарілочки, беріть в руки ложки-вилки-ножі, пустіть слину в писок, а сік в шлунок і читайте. Сьогодні поговоримо про українську їжу. Та так поговоримо, шоб не встид було сусідам розказати-розрекламувати. Та про неї, про їжу, можна фільми знімати. От!

Вони вмирали, щоб прославити країну! Вони вмирали, щоб віддати найцінніше. Вони врятували мільйони. Вони не доживали до Різдва, але залишали частинку себе, яку українці фанатично охороняли і ховали щоночі в інше місце. Куштуйте на чорному хлібі - сало та сало з часником!
( Кулінарні тізєри )

Веселеньке відео. Мене не так вразила манера виконання, як капелюшок.
Coldplay перевертаються в... концертном турі на сцені.
Але голосіна в Гаги, як для співачки поп, дуже мощьна.
Нове звучання пісні Coldplay - Viva la Vida

Штурхніть хтось мене. Га?

Вчора, коли повертався додому, захотів чорниць. Як на зло, їх продавала одна тьотя. І разом з чорницями я купив ще банку лисичок. Гриби такі. Рижі. На фіга – не знаю, бо з ними ніколи нічого не робив. Поки йшов, зрозумів, що чорниці я не зжеру просто так. Захотів з ними поізвращатися.
Тяга до ізвращеній на кухні у мене давно. Інколи шось таке можу зробити, шо їсти можна, але розумієш, що вдруге це не повторю. Але дуже часто вдавалося придумати блюдо, яке потім я готував не раз, і не два. Інколи навіть вдосконалював.
От і цього разу вирішив поізвращатися. Люблю «солодке» м'ясо. От і захотілося курки з лисичково-чорничним соусом. Рецептів я не знайшов, тому лєпіл все як мені хотілося.
( Боже, шо воно там робить? )

Я весь такий після Одеси пєнно-морський, тому нате вам гарну літню пісеньку.
Jazzamor - Way back

В Одесі було чудово.
У мене всьо.

Початок – ХТО ТАМ?
Продовження – ХТО ТАМ?
Продовження продовження - ХТО ТАМ?

Інтуїція не помилилася. Ліфт під’їхав до мого поверху, двигун затих і я почув як відкрилися двері. Я майже не дихав. Усі присутні теж замовчали, тому кроки незнайомця супроводжувала повна тиша. Для мене все відбулося як в кіно, коли сповільнюють кадр, щоб усі могли розгледіти безглузду міміку актора, який падає після пострілу. В одну мить я почув таке знайоме «йоб ж твою…», швидке тупотіння ніг, скрегіт дверей ліфту, що закривалися. Він поїхав вниз!
(  Хто там? Продовження продовження продовження  )

Два дні тому шукав пісню. Думав, шо знайшов уже виконавця, але помилявся. Це був трек з акустичної збірки. Додаткові зусилля в гуглі і я став володарем двох чудових збірок каверів на відомі пісні. Одні більш вдалі, інші не такі вдалі, але уся музика легка і літня. Є варіанти звучання як тільки під гітару, так і аранжування в стилі реггі. Вам пропоную послухати 2 цікавих треки з цих альбомів.



( Картінки+плейліст )

Катя повісила фотки, які сьогодні нам прислав Ромка dayrain_photos. Фотографіям майже два роки.
Це була одна з найприемніших подій в житті. Святкували день народження ankiszh.
Я детально описав це з фотографіями в ЖЖ раніше.
Але такої фото, як під катом, там немає. Навіть не уявляю де сидів Рома, якшо ми в морі.
Хіба шо на човні маленькому. Але я дійсно не паматаю.
( Море, море, мір бєз... мене. Хочу знову )

Зжер півлітрову баночку чорниць.
Зжер десь пів кіло черешні. Ше стільки ж.
На черзі ще кіло полуниці, але без сметани не хочу.
Тепер не знаю, шо робити з салатом з капусти та огірків.
Його я мав їсти з бутербродами із шинкою.

Пісня групи Keane "Everybody’s changing" за версією одного з журналів
потрапила до 100 найкращих пісень всіх часі і народів.
Я почув по радіо дуже цікавий кавер. Співала дівчина. Я не знаю імені.
Мєтодом тика перелопатив купу сайтів і таки найшов цю версію, яку і залив на файлообмінник.
Послухайте - дуже літня і оптимістична. А якшо хтось знає виконавицю - скажіть мені.

УПД! З допомогою bila_kishka, яка змогла надати лейбл я таки знайшов.
це World Mestizo Ensemble (WME) і їх оріджінал мікс. Босановно звучить.
( Під катом оригінальне відео )

Я - балбєс!

Початок – ХТО ТАМ?
Продовження – ХТО ТАМ?

- Ох… - від цього ох у мене аж «мурашки» пішли по спині, - Що тут сталося?
Голос, який сказав це « ох» належав Вірі, якій я, до речі, уже два дні не дзвонив. Ну, зайнятий був, ви ж розумієте. Мені треба було подумати, все зважити, як-не-як два місяці разом, а це вже неабиякий термін.
(  Хто там? Продовження продовження )

Заході, нє стісняйся.

Всьо, шо ти хочеш почути про нашу "еліту".
Гламур-тужур-рагуль-треш-блог.
http://ragu.li/

Учімся одіватися стільно.
http://ragu.li/

Найшов кльове відео. Музичка нічьо так - жвавенька.
Не фонтан канєшно, але жвавенька. Но я не про музику.
Там є 10 секунд щастя і веселощів з 1:15 до 1:25.
Там виходять дві баришні і видають своє ТА-РАМ, ТА-РА-РАМ.
А потім ше платячком шух-шух і міняють діслокацію. Дивлюсь і ржу.

Хоча «обєщаного трі года ждут», але продовжу.
Початок – ХТО ТАМ?

Консьєржка пішла. На допомогу від бабусі я уже перестав очікувати, тому продовжував лежати. Все одно нічим іншим зайнятися не міг. Знову загуркотів ліфт та я уже нікого не чекав. «Дарма!» - і це була не думка, скоріше пізня констатація факту.
(  Хто там? Продовження )

Шановні краяни (це я до львів'ян так звертаюся). Буду в неділю пів дня у Львові.
Десь з 15-00 і до 23-00, до поїзда. В гості не напрошуюся, зустрічей не вимагаю.
Але якшо хтось шось мені должен отдати чи хоче сказати, то всігда рад.
Точно хочу посєтіть будівлю музею. Ну, того де пиво, це "Хмільний дім" которий.
Я його завжди посіщаю. Не проти посєтіть і інші будівлі, не обов"язково шоб в них були музеї.
Як зустрітися - ше не придумав. Як зв'язатися - так само не придумав.
Всєм чмоге.

Зайдіть, хто ше не був.
Там грошей не просять. Поки що.
Зате там є дитинство.